Тема заходу: «Книга чи інтернет? А чи існує однозначна відповідь?»
Мета заходу:
• поглиблення знань учнів із предмета «Світова література»;
• популяризація зарубіжної літератури серед учнів ліцею;
• розвиток пізнавальних здібностей та інтересу учнів до зарубіжної літератури;
• виявлення літературно-обдарованих учнів;
• сприяння розвитку читацької культури школярів.
Читання завжди було одним із найпоширеніших видів дозвілля. Хоча наразі книгу все частіше замінюють електронні пристрої – телефони, планшети, ноутбуки. Але якщо порівняти читання книги із іншими способами отримання інформації, то воно значно перевершує їх в корисності, адже активізує кілька важливих відділів головного мозку людини, тим самим посилює наш розумовий потенціал. Окрім цього, відповідей на питання «чому потрібно читати книги?» є багато. То ж, давайте швидше їх розглянемо.
Вчитель світової літератури:
Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою й мудрою: "Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок." Він розумів цінність читання та уяви. Я сподіваюся, ми зможемо передати нашим дітям світ, де вони будуть читати, де вони будуть уявляти і розуміти.
Зачитується лист: “На наших очах гине син-підліток. Він дуже радів, коли йому купили комп’ютер… Тепер сидить годинами… Якесь перевернуте життя… Тільки в Інтернеті у нього друзі і подруги. Навички спілкування з реальними людьми не виробляються… Постійно ховається в комп’ютері” (З листа мами в газету “Вечірня Одеса”)
“Якщо людина топиться в морі легкодоступної інформації, не вміючи “плавати” в ній, вона уподібнюється типовому нашому сучаснику, який бездумно перебирає програми ТБ чи листає модний журнал. Як не крути , а це крок від людини до мавпи, і ніяк не навпаки” (Академік Ігор Бестужев-Лада “Літературна газета”)
“Нестаріюча і нездолана, непідвладна часу, найсконцентрованіша сила, в найрізноманітнішій формі – ось що таке книга; так чи боятись їй техніки…” (Стефае Цвейг)
Вчитель інформатики: … за допомогою комп'ютера можна отримати стислу інформацію про все на світі. Ось і виникає питання: для чого виясняти, що хотів сказати автор, вивчати його мову, стиль?” (З інтерв'ю вчительки літератури газеті)
Андрій Вознесенський.
“… Інтернет чим добрий? Він знімає кордони, знищує бар'єри не тільки цензурні, але і державні”
“Важливо, щоб слуга людини – комп'ютер не став його повелителем” (М. Скатов, член-кореспондент АН)
Чи потрібна книга в вік комп’ютера, телебачення, Інтернету?
Чи потрібна книга в вік інформації? На це питання я відповім: Так!
Книги з давніх давен супроводжували людину, і нехай вона багато раз міняла свій облік, пока не постала перед нами в своєму сьогоднішньому вигляді, вона завжди залишалася Книгою - вічною, доброю.
“Комп’ютер як один із засобів спілкування”
В наші дні, напевно, мало кому потрібно пояснювати, що таке комп’ютер, для чого він був винайдений і які його можливості. Окрім того, що на комп’ютері можна малювати, роздруковувати кольорові малюнки, фотографії, грати в різноманітні ігри, друкувати тексти, з його допомогою ще можна спілкуватися з іншими людьми.
На комп’ютерах, якими користуються одночасно десятки тисяч людей, для обміну інформацією передбачені спеціальні програми, які дозволяють користувачам передавати один одному повідомлення. Найбільш універсальний засіб комп’ютерного спілкування – електронна пошта, завдяки якій лист в будь-яку сторону світу доходить за декілька хвилин.
Мільйони людей на своїх візитних картках поруч з номерами своїх телефонів пишуть адресу своєї електронної пошти.
Ще один з видів спілкування – комп’ютерна конференція. Можна обговорити тему, що цікавить вас з людьми, яким вона також цікава.
І найпопулярніший зараз спосіб комп’ютерного спілкування – це “Інтернет-чат”. Тут збираються всі.
Хтось хоче поговорити, хтось розширити коло знайомств. З кожним днем комп’ютерне спілкування стає доступніше і актуальніше. Можливо, в найближчому майбутньому комп’ютерне спілкування стане основним.
Батл аргументів прихильників книги та прихильників інтернету.
1. Читання нас інформує, розширює наш запас слів, покращує навички письма і здатності правильно говорити, підвищує ерудицію. Читання книг допомагає збільшити наш пасивний і активний словниковий запас. Приємно ж, коли в повсякденному спілкуванні чуєш від людей гарні літературні слова, а не тільки сленг. Тому впевнено можна стверджувати, що читання робить нас не тільки більш поінформованими, а й привабливими для оточення. Незалежно від того, якого жанру літературу ви читаєте – художню, науково-популярну, мемуари тощо, – ви завжди отримуєте з неї нові знання та ідеї, якими можете потім ділитися з оточуючими.
2. Отриману під час читання інформацію ми прямо чи опосередковано використовуємо в процесі прийняття рішень. Не дарма ж кажуть, що хто володіє інформацією, той володіє світом. Отож, чим більшою кількістю інформації ми володіємо, тим більш обґрунтованими будуть наші рішення.
3. Читання допомагає нам концентрувати уяву та виділяти основне. Наш мозок починає активніше працювати та краще засвоювати інформацію. А це, погодьтеся, дуже добре, якщо ви плануєте вивчати щось нове, або ж ваш рід діяльності пов’язаний з великою кількістю інформації.
4. Читання розвиває мислення та уяву. Так, читання нас розвиває. Книги змушують нас думати, аналізувати прочитане, робити на основі цього певні висновки. Читання “вмикає” логіку і раціональне мислення. Не менш важливим є розвиток уяви. Нерідко, читаючи книгу, ми поринаємо у світ героїв, прямуємо вуличками стародавніх міст чи сучасних мегаполісів, приміряємо на себе ролі та амплуа різних по характеру і зовнішності людей. І це цікаво, це захопливо.
5. Читання книг надихає та мотивує. Коли ми гортаємо сторінки мемуарів чи біографій “великих людей”, то надихаємося на свої власні подвиги, знаходимо стимул до дії, мотивацію для подальшого розвитку. А велика кількість бізнес-книг та книг по особистісному розвитку, які зараз є на книжковому ринку, допомагають краще зрозуміти свої бажання, намітити цілі та розробити план по їх досягненню.
6. Читання – хороший антистрес. В той час, як ми ведемо насичене життя, а засоби масової інформації, наприклад телебачення, підвищують стресове навантаження ще більше, книга допомагає зменшити прояви стресу. Це довів доктор Девід Льюїс-Ходжсон з лабораторії мозку Сассекського університету в Лондоні. Провівши ряд експериментів, він дійшов висновку, що читання протягом всього лише шести хвилин знижує стресове навантаження на 68%. А якщо почитати хоча б годинку? Коли ми поринаємо у світ героїв твору, ми відволікаємося від нашого буденного життя, від тривог і негативу, яким воно сповнене. Ми відпочиваємо. Про реальне життя все таки не варто забувати, але трохи порелаксувати читаючи варто.
7. Читання – одна з активностей при вивченні іноземної мови. Читаючи твори мовою оригіналу або ж адаптовану для вивчення версію книги, ви не тільки відкриваєте для себе твір, а й вивчаєте нові слова, підсвідомо вчитесь особливостям граматики та синтаксису мови.
8. Читання не тільки приємне проведення часу, воно підтримує наш мозок в активному стані. Читання не тільки покращує роботу нашого мозку, а й допомагає боротися із погіршенням пам’яті та запобігає ускладненням при хворобах мозку, наприклад таких як Альцгеймер.
9. Читання покращує сон. Читання перед сном знімає напругу, сприяє нервовому розвантаженню, допомагає мозку налаштуватися на відпочинок, тим самим забезпечує спокійний та повноцінний сон. А чиv кращий сон, тим бадьорішими ви будете наступного дня. Тільки звісно не засиджуйтесь з цікавою книгою до ранку
10. Читання – це цікаве хобі. Хтось любить музику або спорт, хтось подорожувати або готувати, а хтось – любить читати. І це прекрасно. Адже у світі так багато гарної літератури, кількість якої з кожним роком зростає. То ж, виділивши на день пів години-годину часу для читання, ви зможете вже за декілька місяців прочитати вагомий стосик книжок.
Коли людина вчиться читати, вона проходить, хоч і важкий, але дуже цікавий шлях. Спочатку літери, потім слова, твори і цілі томи... Такий потік з кожним роком повинен розвиватися, збільшуватися і надихати тих, хто читає. Натомість, у школах часто можна побачити відразу до читання. Коли учням не просто дають читати певні твори, їх змушують гортати сторінки, котрі їм не подобаються, розповідати нудні біографії та отримувати за це оцінки. Чи так потрібно прищеплювати любов до читання? Аж ніяк!!
Ясна річ, є класна література і є не дуже. "Не дуже" - це та, до якої ми не доросли, або переросли. Але і тут кожен автор особливий. Тому що у контрасті ви можете побачити для себе, що справді гарне, а що марна трата часу. Такими методами, тобто читанням підряд усієї літератури, ви досягнете свого ідеального смаку, та чуття на щось хороше (я про книги).
І коли через декілька років чи книг ви сформуєте своє "я" в літературі, сміливо можна братися до читання творів виключно тих, які вам подобаються. Вже не потрібно витрачати час на все підряд, бо ви виробили чи навіть відточили свій смак, "смак читання".
Тож найпростіший спосіб переконатися в тому, що ми виховуємо освічених дітей, — навчити їх читати і показати їм, що це приносить задоволення. А не читати заради чогось, наприклад оцінок. Це важливо, адже діти - наше майбутнє.
Зараз час, коли слова важливіші, ніж колись.
Люди, які не можуть зрозуміти себе, не можуть зрозуміти інших.
-Ще в Лаврентівському літописі 1037 року читаємо! «Книги –це ріки,що наповнюють світ,це джерела мудрості,адже в них глибина незмірна,пірнаючи в яку,добуваєш дорогі перли»
-То нехай і сьогодні на нашому святі королевою буде її Величність Книга.
Проблема: Людство ввійшло у ХХІ ст. з величезною кількістю проблем. Одна з них стосується нових технологій – чи замінить комп’ютер книгу. Яка доля книги в недалекому майбутньому? Чому значна кількість молоді віддає перевагу телевізору, комп’ютеру, Інтернету? Чи не грозить таке захоплення здоров’ю підлітків, їх психічному і духовному розвитку?
Проблема хвилює батьків, учителів, вчених, письменників.
Видатний англійський письменник Ніл Гейман прочитав чудову лекцію, яку варто порадити усім, хто не розуміє навіщо читати художню літературу та яка від цього користь. Ось деякі тези з цієї натхненної промови.
«…Я хочу поговорити з вами про читання. Про те, що читання художньої літератури, читання для задоволення є однією з найважливіших речей у житті людини.
Одного разу я був у Нью-Йорку і почув розмову про будівництво приватних в'язниць - це індустрія, що стрімко розвивається в Америці. Тюремна галузь повинна планувати свій майбутній ріст - скільки камер їм знадобиться? Скільки ув'язнених буде через 15 років? І вони виявили, що можуть передбачити все це дуже легко, використовуючи найпростіший алгоритм, заснований на опитуванні про те, який відсоток 10 і 11-річних не вміє читати.
В цьому немає прямої залежності. Не можна сказати, що в освіченому суспільстві немає злочинності. Але взаємозв'язок між факторами все ж є. Я думаю, що найпростіші з цих зв'язків походять з очевидного.
Учені довели зв'язок між ставленням людей до книжок у дитинстві й рівнем зарплати в дорослому віці. Італійські науковці дійшли висновку: люди, які в дитинстві читали із захватом, заробляють на 21% більше, ніж байдужі до книжок. У чому ж полягає зв'язок між читанням книжок у дитинстві й рівнем заробітку.
За словами психолога Євгена Заїки, книжка не лише робить людину грамотнішою, розвиває її фантазію, мислення, логіку, а й призвичаює зосереджувати увагу й ухвалювати правильні рішення. Причому дуже важливо, щоб любов до читання розвинулася саме в дитинстві.
Доведено: якщо людина читає хоча б годину на день, вона має кращу здатність до запам’ятовування фактів, подій, імен. Якісна художня й документальна проза має іншу унікальну ознаку: вона навчає на чужих помилках, даючи досвід, якого змалку здобути неможливо.
Окрім того, читання книжок розвиває навички пошуку потрібної інформації та її швидкого сприйняття. Людина, яка набула таких навичок із дитинства, має високий шанс здобути освіту та стати успішною в дорослому віці.
Книжковий вернісаж: реклама улюбленої книги
(серед педагогічних працівників)
Грамотні люди читають художню літературу.
У художньої літератури є два призначення.
По-перше, вона відкриває вам залежність від читання.
Жага дізнатися, що ж відбудеться далі, бажання перегорнути сторінку, необхідність продовжувати, навіть якщо буде важко, тому що хтось потрапив у біду, і ти повинен дізнатися, чим це все скінчиться... в цьому є справжній драйв. Це дозволяє вивчити нові слова, думати по-іншому, продовжувати рухатися вперед. Усвідомлювати, що читання саме собою є насолодою. Одного разу зрозумівши це, ви будете читати постійно.
Найпростіший спосіб виховати грамотних дітей - навчити їх читати і показати, що це - приємна розвага. Знайдіть книги, які їм подобаються, дайте їм доступ до них, дозвольте їм прочитати їх.
Не існує поганих дитячих авторів, якщо діти хочуть їх читати і шукають їх книги. Всі діти різні. Вони знаходять потрібні історії і стають їх частиною. Банальна, стандартна ідея не є такою для них. Адже дитина відкриває її для себе вперше. Не відсторонюйте дітей від читання лише тому, що вам здається, наче вони читають неправильні речі.
По-друге, художня література породжує емпатію.
Коли ви дивитеся телепередачу або фільм, ви бачите речі, які відбуваються з іншими людьми. Художня проза - це щось, що ви створюєте самі з 33 літер і кількох знаків пунктуації. І тільки ви, використовуючи свою уяву, створюєте світ, заселяєте його і дивитесь навколо чужими очима. Ви починаєте відчувати речі, відвідувати місця і світи, про які б і не дізналися. Ви усвідомлюєте, що зовнішній світ - це теж ви. Ви стаєте кимось іншим, і коли настає час повернутись у свою реальність, щось всередині у вас змінюється назавжди.
Емпатія - це інструмент, який збирає людей разом і дозволяє вести себе не як самозакохані самітники.
Ви знаходите в книжках дещо життєво важливе для існування в цьому світі: світові не обов'язково бути саме таким. Все може змінитися.
У 2007 році я був у Китаї, на першому схваленому партією конвенті з наукової фантастики і фентезі. Я запитав офіційного представника влади: чому? Адже НФ не схвалювали досить довго. Що змінилося?
Все просто, сказав він. Китайці створюють чудові речі, якщо їм приносять схему. Але вони нічого не покращують і не вигадують самі. Тому їх делегація поїхала до США, відвідала Apple, Microsoft, Google і розпитала людей, які створюють майбутнє вже сьогодні, про них самих. Виявилось, що всі вони читали наукову фантастику, коли були хлопчиками і дівчатками.
Реклама улюбленої книги
Література може показати вам інший світ. Вона може відвести вас туди, де ви ніколи не були. Один раз відвідавши ці дивовижні світи, ви ніколи не зможете бути повністю задоволені оточенням, в якому виросли. Невдоволення - це хороша річ. Невдоволені люди можуть змінювати і покращувати все навколо, робити світ кращим, робити його іншими.
Інший спосіб зруйнувати дитячу любов до читання - це, звичайно, переконатися, що поруч немає книг. І немає місць, де діти могли б почитати. Мені пощастило. Коли я ріс, у мене була чудова районна бібліотека.
Бібліотеки - це свобода. Свобода читати, свобода спілкуватися.
Це освіта (яка не закінчується в той день, коли ми покидаємо школу чи університет), це дозвілля, це притулок і доступ до інформації.
Я думаю, що тут вся справа в природі інформації.
Інформація має ціну, а правильна інформація - безцінна. Протягом всієї історії людства ми жили в інформаційному голоді. В останні роки ми підійшли до перенасичення інформацією. Ерік Шмідт з Google розповідає, що зараз кожні два дні людська раса створює стільки інформації, скільки ми створили від початку нашої цивілізації до 2003 року. Це близько п'яти ексабайт інформації в день, якщо ви полюбляєте цифри. Зараз завдання полягає не в тому, щоби знайти рідкісну квітку в пустелі, а в тому, щоб розшукати конкретну рослину в джунглях. Нам потрібна допомога в навігації, щоб знайти те, що нам дійсно потрібно.
Бібліотеки - це місця, куди люди приходять за інформацією. Книги - це тільки верхівка інформаційного айсберга. Бібліотекарі можуть вільно і легально забезпечити вас цим безцінним ресурсом. Сьогодні більше дітей, ніж будь-коли раніше, беруть книги з бібліотек, і це різні книги - паперові, електронні, аудіокниги. Але бібліотеки – це також місця, де люди, у яких немає комп'ютера або доступу до інтернету, можуть вийти в мережу. Це надзвичайно важливо в часи, коли ми шукаємо роботу, розсилаємо резюме, оформляємо пенсію. Бібліотекарі можуть допомогти цим людям орієнтуватися у світі.
Бібліотеки - це ворота в майбутнє. Тому дуже шкода, що по всьому світу місцева влада розглядає закриття бібліотек як легкий спосіб зберегти гроші, не розуміючи, що вони обкрадають майбутнє, аби заплатити сьогодні. Вони закривають ворота, які повинні бути відкриті.
Книги - це спосіб спілкуватися з мертвими, вчитися у тих, кого більше немає з нами. Людство створило себе, розвивалося, породило знання, які можна розвивати, а не просто запам'ятовувати. Є казки – старіші, ніж безліч країн, які значно пережили культури і стіни, в яких їх вперше розповіли.
Необхідно підтримувати бібліотеки. Використовувати їх, заохочувати інших користуватися ними, протестувати проти їх закриття.
Якщо ви не цінуєте бібліотеки, значить, ви не цінуєте інформацію, культуру та мудрість.
Ви заглушуєте голоси минулого і шкодите майбутньому.
Ми повинні читати вголос нашим дітям. Читати їм те, що їх радує. Читайте їм історії, від яких ми вже втомилися. Говоріть різними голосами, зацікавлюйте їх і не припиняйте читати тільки тому, що вони самі навчилися це робити. Зробіть читання вголос моментом єднання, коли ніхто не витріщається в телефони, а спокуси світу відкладені кудись подалі.
Ми повинні користуватися мовою. Розвиватися, дізнаватися, що означають нові слова і як їх застосовувати, спілкуватися зрозуміло, говорити те, що маємо на увазі. Ми не повинні намагатися заморозити мову, прикидатися, що це мертва річ, яку потрібно шанувати.
Письменники, особливо дитячі, мають зобов'язання перед читачами. Ми повинні писати правдиві речі, що особливо важливо, коли ми складаємо історії про неіснуючих людей чи місця, де не бували, розуміти, що істина - це не те, що трапилося насправді, а те, що пояснює нам, хто ми такі. Зрештою, література - це правдива брехня. Ми повинні не втомлювати наших читачів, а робити так, щоб вони самі захотіли перевернути наступну сторінку.
Один з кращих засобів для тих, хто читає без особливого бажання, - історія, від якої вони не зможуть відірватися.
Ми повинні говорити нашим читачам правду, озброювати їх, захищати і передавати ту мудрість, яку встигли почерпнути з нашого недовгого перебування в цьому зеленому світі. Ми не повинні проповідувати, читати лекції, запихати готові істини в голови наших читачів, як птахи годують своїх пташенят попередньо розжованими черв'яками. І ми не повинні ніколи, ні за що у світі, ні за яких обставин писати для дітей те, що нам би не хотілося прочитати самим.
Всі ми - дорослі та діти, письменники і читачі - повинні мріяти. Ми повинні вигадувати. Легко прикидатися, що ніхто нічого не може змінити, що ми живемо в світі, де суспільство величезне, а особистість - менша ніж ніщо, атом в стіні, зернятко на рисовому полі. Але правда полягає в тому, що особистості змінюють світ знову і знову, створюють майбутнє, роблять це, уявляючи, що все може бути іншим.
Озирніться. Я серйозно. Зупиніться на мить і подивіться на приміщення, в якому ви перебуваєте. Я хочу показати щось настільки очевидне, що про це всі вже забули. Все, що ви бачите, включно зі стінами, було в якийсь момент придумане. Хтось вирішив, що набагато легше буде сидіти на стільці, ніж на землі, і вигадав стілець. Комусь довелося придумати спосіб, щоб я міг говорити з усіма вами в Лондоні прямо зараз, без ризику змокнути. Ця кімната і всі речі в ній, в будівлі, в цьому місті існують тому, що знову і знову люди щось вигадують.
Ми повинні робити речі прекрасними. Не робити світ гіршим, ніж він був до нас, не спустошувати океани, не передавати наші проблеми наступним поколінням. Ми повинні прибирати за собою, і не залишати наших дітей у світі, який так нерозумно зіпсували, обікрали і знівечили.
Інсценізація оповідання Айзека Азімова“Як вони весело жили”
. Ввечері Маржі записала цю подію в свій щоденник. На сторінці із заголовком “17 травня 2155 року” вона вивела великими буквами “Сьогодні Томмі знайшов справжню книжку!” Книга ця була дуже стара. Про такі книги Маржі колись розповідав дідусь. Він згадував, що йому, коли він був ще маленьким хлопчиком його дідусь говорив про незапам’ятні роки, коли різні історії запису вальси на папір. Марджі і Томмі листали зім’яту жовту книгу. Це було дуже весело. Букви в ній стояли спокійно, нікуди не втікали, як, скажемо, ті, що пливли зазвичай по екранах моніторів…
Томмі. Погано придумано. Куда вони дівали таку книгу, коли прочитають, хотів би я знати. Викидали, напевне,і все. У нас на екрані можна прочитати мільйон таких книг і навіть більше, але монітор чи телевізор ніхто не викидає.
Марджі. Це точно. Де ти її відкопав?
Томмі. Дома. На горищі валялась.
Марджі. Про що вона?
Томмі. Про школу
Марджі. (насмішливо) Про шк-о-олу? Знайшли про що писати! Я її ненавиджу.
Від автора. Марджі завжди недолюблювала школу, але останнім часлм сильніше ніж звичайно. Її механічний учитель зовсім збісився, примушував її кожен день розв’язувати купу тестів з географії, ставив Марджі погані бали і чим далі, тим гірше…
Маржі. Ну що вони там могли хорошого написати про школу?
Томмі. (з презирством) Дурненька, тут же написано зовсім про іншу школу. Про стару школу, яка була багато-багато років назад. Сто-літ-тя назад. У них вчителями були люди!
Маржі. Люди? Як можуть бути люди учителями?
Томмі. Ну така людина розповідала людям різні речі, потім задавала їм завдання до дому і ставила оцінки.
Маржі. Людина не може стільки всього знати. І все одно, не хотіла б я, щоб у мене вдома сидів якийсь дядько і примушував мене вчитися.
Томмі. (зі сміхом) Ти нічого не розумієш, Марджі. Учителі не жили у дітей вдома. У них був спеціальний будинок, який звався “школа”, і всі діти ходили туди вчитися.
Маржі. Як, і всі вчили одне і теж саме? А ось моя мама говорить, що учитель має бути за-про-гра-мо-ва-ний в залежності від індивідуальності кожної дитини…
Томмі. Якщо тобі не подобається, можеш не читати книгу.
Маржі. А можна мені потім після навчання почитати з тобою ще трішечки… цю книгу, Томмі, не Том…
Томмі.(Відходить. Марджі іде за ним). Подивимось! (книжка у нього під пахвою)
Від автора. Марджі побрела в шкільну кімнату. Механічний учитель був уже ввімкнутий. Марджі зітхнула і вставила в щілину машини списані листочки. Вона думала про старі школи, які працювали, коли дідусь її дідуся був маленьким хлопчиком. Туди збирались діти зі всієї округи, вони вбігали з криками на шкільне подвір’я, заповнювали класні кімнати, а пісня уроків разом мчали додому.
Вони всі вчились разом і могли допомагати один одному, і радились, якщо щось було незрозуміло.
У них учителями були живі люди… Марджі думала про те, як повезло тим дітям, які жили в старі часи. Вона думала, як весело вони жили. Порівнювала своє життя учителем-комп’ютером і одиноке просиджування перед ним.
1.Народна мудрість каже : "Книга вчить, як на світі жити",
2.Народна мудрість каже : "Книга - джерело життя"
3.Народна мудрість каже : "З книгою жити - з добром дружити"
4.Народна мудрість каже : «Хліб годує тіло, а книга — розум».
5.«За допомогою книги можна прожити тисячу життів,залишаючись самим собою»-, стверджував К. Льюїс
6.Дітьми розуму називав книги Джонатан Свіфт
7.А. Дідро справедливо вважав : "Люди перестають мислити, коли перестають читати»
8.“Все тьмяніє перед книгами”, А. П. Чехов
9.“Читання – це ключ до майбутнього”
10. “Життя без книги – повторна неграмотність”, В. Гюго
11.“Книги мені дорожчі за престол”, В. Шекспір
12.“Книга дає можливість людині піднятись над самим собою”, Андре Моруа
13.“Книги – це вікна, через які душа дивиться на світ…” (Р. Вільсон, англійський художник.)
14.“Нестаріюча і нездолана, непідвладна часу, найсконцентрованіша сила, в найрізноманітнішій формі – ось що таке книга; так чи боятись їй техніки…” (Стефае Цвейг)
